«Я прагну досконалості в думках, так само як і в діях»

NZZ Content Creation: Пан Ольджаті, з чого складається хороша архітектура?

Валеріо Ольджаті: Хороша архітектура передбачає емоційний діалог з людьми й виходить далеко за межі функціональності. Душа будівлі визначає хорошу архітектуру.

Як би ви описали свій стиль?

Мене не цікавлять стилі. В своїх проектах я хочу створити щось поза часом. Стилі створюють спогади та розповідають історії. Я цього не прагну. Я хочу, щоб люди відчували мою архітектуру. В них має виникати почуття просторовості. Можливо, якесь первісне почуття.

Якими засобами ви викликаєте це «первісне почуття»?

Я компоную речі так, щоб вони гармоніювали між собою й торкалися творчого боку людини. Це ремесло архітектора, пов'язане з уявою.

Це насамперед стосується кольору, матеріалів та поверхонь?

Так, усі ці елементи, вочевидь, відіграють свою роль. Але не менш важливі пропорції, світло та акустика. Коли я планую кімнату, я передусім думаю про людей, які сприйматимуть простір. Якщо кімната має викликати почуття комфорту та безпеки, я питаю себе: «Де люди сидітимуть і де вони переміщатимуться? Де будуть отвори?»

Що слід враховувати, щоб кімната випромінювала відчуття комфорту?

Якщо ви сидите в кімнаті з вікнами перед вами та за вашою спиною, ви не відчуваєте комфорту та безпеки. Навпаки, у вас може виникати почуття, ніби за вами стежать, навіть якщо така кімната виглядає мило на фотографії. Я вважаю, що, наприклад, спальня має захищати. Серед іншого, цього можна досягти за рахунок конфігурації вікон, розташування спальні в плануванні будинку та навіть за рахунок розташування будинку на ділянці. Захищеним може бути положення в кінці коридору або в заглибленні з перспективою, що відкривається на вісь будівлі.

Які міркування ви брали до уваги під час будівництва своєї домівки в Португалії, щоб створити почуття безпеки в кімнатах?

У будинку в одних кімнатах ви хочете почуватися захищеними, а в інших — більш відкритими. В нашому будинку, який побудований з бетону, я створив у кожній кімнаті своє особливе відчуття. Наприклад, вітальня — це квадратна кімната з одним центральним вікном, що виходить на ландшафтну перспективу. Можна назвати її п'яццею — місцем зустрічі для всіх. Усі інші кімнати розміщені навколо неї.

Хіба бетон не є дещо грубим та холодним?

Усі, хто приходить до нас, з подивом помічають, що в нашій вітальні затишно. Бетон викликає повагу, тому все в нашому будинку виконано з необробленого бетону — стіни, стеля й підлога. Затишок у кімнатах створюється за рахунок їх типу, розташування та освітлення. В нашому будинку з напівтемряви вітальні відкривається вид на залитий світлом сад.

Чому вам так подобається працювати з бетоном?

Для мене бетон — це інструмент, з якого я можу зробити будь-який компонент будівлі. Він дозволяє мені створювати чітке та привабливе ціле. Але треба знати, як працювати з цим матеріалом. Більшість архітектури з бетону, яку я бачу, мене не приваблює. Я не хотів би жити у таких будинках.

Яку роль відіграє ваша кухня в будівлі в цілому?

Коли я планував нашу кухню, я уявляв щось на зразок гаража — неформального приміщення, яке веде до саду. В центрі — робочий острів, і ми часто стоїмо навколо нього.

Тобто, за можливості, ви плануєте кухню з робочим островом?

Саме так. Мені здається, це чудово — стояти навколо робочого острова, щось готувати, просто спілкуватися й, можливо, випивати по келиху. Якщо дозволяє простір, то острів посередині кухні — найкращий варіант. Але готувати разом можна й на кухні, що збудована вздовж стіни. Все має бути розставлене так, щоб ваші шляхи переміщення якомога рідше перетиналися.

Чи складно планувати кухню? Адже вона, насамперед, має бути функціональною.

Ні, не складніше, ніж весь будинок в цілому, який теж повинен бути функціональним у найменших дрібницях. Мені подобається проектувати кухні, тому що я люблю готувати. Для мене та моєї дружини готувати разом — чудова можливість перемкнутися.

Наскільки важливими були принципи сталого розвитку в будівництві вашої вілли?

Ми використовуємо свою сонячну енергію для опалення будинку взимку. Більше того, будинок спроектований таким чином, щоб у ньому не було надто спекотно влітку. У нас затінені стіни та хитромудра система вентиляції. Температура всередині ніколи не піднімається вище 25 градусів. Отже нам не потрібні кондиціонери.

Як ви взаємодієте з іноземною культурою, працюючи над проектами за кордоном?

Як архітектор, ви можете реагувати на навколишнє середовище по-різному. Є такі, хто переймає стилістичні особливості місцевої архітектури чи відтворює будівлі, типові даної місцевості. Я так не роблю. Мене цікавить фізична присутність навколишнього оточення чи ландшафту. Зрештою, я не португальський фермер, і було б безглуздим оточувати себе архітектурою у сільському стилі чи намагатися жити в будинку, як у фермера. Місцеві фермери теж не живуть як туристи, які здебільшого хочуть засмагати в шезлонгах навколо басейнів.

Як би ви охарактеризували свій стиль життя та повсякденний графік?

Ми з дружиною живемо й працюємо тут майже п'ять місяців на рік, керуючи справами у Флімсі віддалено. Іноді ми вибираємось до моря або із задоволенням пірнаємо в басейн. І ми часто працюємо в саду.

Чи ця надміру мінімалістська архітектура, усамітнення й голі бетонні стіни навколо вас якимось чином впливають на вашу творчість?

Безперечно, тут менше факторів, що відволікають, і більше часу, щоб обмірковувати все знову й знову. Відтоді, як ми оселилися в цьому будинку, моя архітектура стала більш цілеспрямованою й більш радикальною.

Чи дізналися ви тут щось нове про себе як про архітектора чи, можливо, як про людину?

Це місце накладає свою печатку на все. Тут усе відбувається інакше. Щоразу, коли ми повертаємося сюди після перерви в кілька місяців, мені треба майже два тижні на те, щоб знову звикнути до розміреного життя. Ви не сидите в човні, який сам несе вас за течією. Вам потрібно постійно контролювати себе, щоб переконатися, що ви все ще рухаєтесь. Ви змушені замислюватися про себе.

Як ви відчуваєте пори року тут?

Вони дуже насичені! Влітку ви почуваєтеся як у Північній Африці, а взимку — як у Шотландії. Контраст дуже різкий.

Наскільки ви інтегрувалися в португальське середовище? Як уродженець Граубюндена, чи говорите ви ретороманською й чи розумієте частково португальську?

Моя дружина тепер розмовляє португальською, але я не знаю ані ретороманської, ані португальської. Тут я спілкуюся з людьми англійською, наскільки це можливо.

Чи не відчуваєте себе самотньо час від часу?

Ми тут максимально ізольовані, але це мені подобається. Ми прийняли свідоме рішення — жити тут серед пустельного ландшафту. Тут немає жодних стандартних шаблонів, пов'язаних із соціальною інтеграцією. Наш будинок стоїть десь за десять кілометрів від океану, серед безлічі пробкових дубів. Поблизу немає нічого, окрім дерев та кількох овець. Проте відчуття самотності з часом стирається. Португалія стає популярним місцем. Дедалі більше іноземців будують тут свої дачі. П’ять років тому, найближча до нас розкішна дача знаходилася за десять кілометрів, зараз — лише за п'ять. На щастя, у нас достатньо землі, тож ніхто не порушить нашого усамітнення.

Чому ви не захотіли жити з видом на море — для багатьох це найбільша мрія?

У нашому регіоні заборонено будівництво в прибережній смузі завширшки кілька кілометрів, і, крім того, вид на море зіпсований різними вежами, дорогами та клунями. Там, де ми оселилися, незайманий горизонтальний ландшафт простягається на велику відстань без перешкод. Це чудово.

Як вам прийшла ідея збудувати другий будинок у регіоні Алентежу?

Ми шукали по всьому світу від Анд до Індії. Але після поїздки до друзів в Алентежу дванадцять років тому рішення прийшло само собою, і я почав проектувати будинок вже до того, як ми купили землю.

Ваша дружина також архітектор. Ви проектували Villa Além разом?

На етапі планування ми нескінченно обговорювали її. Що стосується дизайну, останнє слово завжди за мною, але коли йдеться про бізнес, ідеї моєї дружини виявляються найкращими. Так само було й з нашим будинком у Португалії.

Ви перфекціоніст. Швейцарський виробник побутової техніки V-ZUG також відомий своєю увагою до деталей. Чи можна тут провести паралелі?

Я прагну досконалості в думках, так само як і в діях, тому не високо ціную дизайн, навіяний поезією. Той самий підхід я бачу й у V‑ZUG. Форма техніки V‑ZUG — це сама сутність чіткої думки. Точні машини, виготовлені злагоджено й ідеально, а не лише дизайнерські об'єкти, що вражають.

Якими кухонними приладами ви користуєтесь щодня?

Ми оснастили нашу кухню технікою V‑ZUG, серед якої індукційна варильна панель, духова піч, посудомийна машина, морозильна шафа та холодильник для вина.

Зрозуміло, що кухня дуже важлива для вас. Які страви ви зазвичай готуєте?

Я люблю італійську кухню. Але також обожнюю готувати страви, типові для моєї батьківщини, наприклад піцокері та малунс. У моєї дружини, навпаки, найкраще виходить риба та м'ясо. Маю визнати, що її кулінарні навички набагато вищі за мої. Тут у Португалії можна купити безліч чудових продуктів — і на ринках, і в магазинах низьких цін — чудові ароматні помідори, чарівну свіжу рибу, шикарні овочі та, звичайно, свинину. Це перетворює готування на розвагу.

Це інтерв'ю вийшло в Neue Zürcher Zeitung від 19.09.2022.